ЗМІСТ
1.
Вступ
2.
Рухлива
наочність
2.1. Перспектива
2.2. Світлотінь
2.3. Фактура
2.4. Людина в русі. Міміка
3.
Висновок
1. ВСТУП
Велика
відповідальність за культурний розвиток підростаючого покоління лягає на
вчителів загальноосвітніх шкіл, оскільки вони ведуть повсякденну
навчально-виховну роботу з дітьми. Учитель є центральною фігурою у школі, від
його професійної кваліфікації залежать зміст і якість навчального процесу,
обсяг і рівень знань одержуваних школярами. Правильно поставлені, добре
організовані, систематично і цікаво проведені заняття з образотворчого
мистецтва, відіграють велику роль у духовному розвитку учнів, у формуванні їх
світогляду, в прояві та вдосконаленні їхніх творчих здібностей.
Як відомо,
одним з головних засобів наочного навчання образотворчому мистецтву є малюнки,
що виконуються вчителем з метою ілюстрування та доповнення усного пояснення
навчального матеріалу. Від того, як сам учитель буде показувати принципи
малювання або скористається лише наочними матеріалами, залежить якість творчої
роботи учня.
Заняття
малюванням безпосереднім чином пов'язані з наочністю навчання. У розпорядженні
педагога-художника є різні засоби наочного навчання: ілюстрації з книг,
альбомів, репродукції творів образотворчого мистецтва, навчальні моделі, видані
типографським способом або підготовлені вчителем таблиці, малюнки, плакати,
схеми, кінофільми, а також малюнки самого вчителя, виконані безпосередньо під
час уроку.
Якщо при
вивченні багатьох загальноосвітніх навчальних дисциплін дидактичний принцип
наочності викладання грає хоч і важливу, але все-таки посередню роль, то на
заняттях образотворчого мистецтва наочність набуває першочергового значення,
будучи одним з головних засобів інформації. Спираючись на зорове враження,
одержуване при розгляді ілюстрації, що супроводжує пояснення вчителя, школярі
отримують більш повне уявлення про досліджуваний матеріал, їм легше зрозуміти,
осмислити, запам'ятати головне в темі уроку.
Чим більше
органів почуттів бере участь у сприйнятті, тим пізнання в людини глибше і
точніше.
Вчителю
образотворчого мистецтва постійно доводиться використовувати засоби наочності,
які б навчальні заняття він не проводив. Чи буде це малювання з натури,
декоративне або тематичне малювання, бесіди про мистецтво, йому завжди потрібен
буде натурний матеріал.
Принцип
наочності вимагає використання такого матеріалу, при якому поняття і уявлення
учнів стають більш ясними і конкретними.
Правила реалізації принципу наочності:
1.
Використовуйте у навчанні той факт, що запам'ятовування предметів у натурі, на
картинах або моделях відбувається краще і швидше, ніж запам'ятовування поданого
словесно, усно або письмово.
2. Пам'ятайте,
що дитина мислить формами, фарбами, звуками, образами взагалі: звідси
доцільність наочного навчання, яке будується на конкретних образах.
3. Золоте
правило: що тільки можна — діти мають сприймати відчуттями (зором, слухом,
нюхом тощо). Це стосується передусім процесу початкового навчання.
4. Ніколи не
обмежуйтеся наочністю, наочність — не мета, а лише засіб досягнення поставленої
мети.
5. Навчаючи й
виховуючи, не забувайте, що поняття доходять до свідомості учнів легше, коли
вони підкріплені конкретними фактами, прикладами та образами. Для розкриття їх
необхідно застосовувати всі види наочності.
6.
Використовуйте наочність як самостійне джерело інформації для створення
проблемних ситуацій! Сучасна наочність дає змогу організувати колективну
пошукову та дослідницьку роботу учнів.
7. Стежте, щоб
спостереження учнів були систематизованими і перебували у співвідношенні
причини й наслідку незалежно від часу їх набуття.
8. Застосовуючи
наочні засоби, розглядайте їх з учнями спочатку загалом, потім — головне й
другорядне, наостанку — знову загалом.
9. Не
захоплюйтеся надмірною кількістю наочних посібників: це розсіює увагу учнів і
заважає осягнути головне.
10.
Використовуючи наочність, актуалізуйте чуттєвий досвід учнів: уявлення, які вже
склалися в дітей, конкретизуйте та ілюструйте ті поняття, які ви в них
формуєте.
11. Намагайтеся
виготовляти наочні посібники разом зі своїми учнями.
12. Старанно
готуйте наочність до уроку. Особливо уважними будьте під час добору й
використання наочності, вирішуючи виховні завдання.
13. Науково
обґрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: поліекранну проекцію,
навчальне телебачення, відеозапис, кодослайди тощо; досконало володійте
технічними засобами, методикою їх використання.
14. Пам'ятайте,
що в умовах кабінетної системи навчання можливості застосування наочності
кращі, це вимагає ретельного планування й дозування наочності.
15. З віком
учнів предметна наочність повинна дедалі більше поступатися місцем символічній.
Особливу увагу вчитель має приділяти адекватності розуміння суті явищ і їх
наочного подання.
16. За
надмірного захоплення наочністю створюються штучні перепони на шляху до
глибокого оволодіння знаннями: вона стає гальмом розвитку абстрактного
мислення, розуміння суті загальних закономірностей.
2. Рухлива наочність
2.1. Перспектива
З роками дитина прагне передати свої просторові враження
від побаченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій
розміщує все, що бачить. Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення
будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру.
Предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є
насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони
відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку
діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у перспективному
положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.
Перспектива включає два поняття:
·
лінійну
перспективу
·
повітряну
перспективу
Лінійна перспектива - побудова уявних змін предметів у
зв'язку з їх положенням у просторі.
Повітряна перспектива - зміна чіткості контурів предметів
у зв'язку з віддаленням, зміна видимості деталей, яскравості, кольору.
Правильне зображення предмета в просторі досягається в
процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного вигляду предметів, за
допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з
малювання, з метою навчити дітей графічно передавати свою думку.
Наочний матеріал допомагає навчати дітей правильно бачити
форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Також
дана наочність допомагає розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати
частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити характерні особливості
їх. Розвиває спостережливість, окомір, вміння порівнювати, композиційно
правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу.
Однією із основних переваг рухливої наочності є те, що
вона допомагає краще дітям зрозуміти, що основи ближчих предметів треба
розміщувати на предметній площині нижче, а віддалених – вище, також більш
віддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими в
кольорі.
На відміну від звичайних зображень рухлива наочність
дозволяє дітям побачити і задній план, і середній план, і так само діти можуть
побачити передній план. За рахунок цього діти краще засвоюють інформацію. Їм
легше зрозуміти закони перспективи.
Рухлива наочність розвиває такі положення лінійної
перспективи:
1. Для зображення глибини простору дальній предмет слід
частково закривати ближнім.
2. Ближній предмет зображується більшим, ніж віддалений.
3. Ближній предмет слід зображати на аркуші паперу нижче,
віддаленіший - вище.
4. Лінії, котрі в натурі горизонтальні, на малюнку
передаються горизонтальними.
5. Лінії котрі в натурі є вертикальні, передаються теж
вертикальними лініями.
6. Всі паралельні лінії, що віддаляються від нас,
сходяться на лінії горизонту в точці сходження.
Крім лінійної перспективи рухлива наочність допомагає
також краще зрозуміти і повітряну перспективу. Вона допомагає зрозуміти учням,
що предмети, які віддалені від нас, стають менш контрастними, втрачають
яскравість кольору.
Знову ж таки, за рахунок того, що дитина бачить
плановість поступово, їй легше зрозуміти закон повітряної перспективи. У даному
випадку канцелярський файл допомагає реалістично передати глибину простору.
Адже, як і в природі, дерева подібного кольору за рахунок відстані, тобто
повітряної перспективи, здаються різного кольору.
Так і у даній наочності ми бачимо, що дерева вирізані з
одного паперу, але завдяки файлу дерева, які далі від нас, здаються світлішими
і менш яскравими. Тобто це теж саме явище, яке ми спостерігаємо у природі, яке
і називаємо повітряною перспективою. І за рахунок спрощеного малюнку діти краще
сприймають інформацію.
Для спостереження і зображення потрібно вибирати прості
знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід пропонувати
методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення
і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.
Слід пам'ятати, що поняття простору розвивається у дітей
дуже повільно й індивідуально, тому треба допомагати учням зрозуміти значення
предметної площини на папері, навчитися свідомо розміщувати предмети на цій
площині.
2.2. Світлотінь
Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети,
явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в малюнках, але, не маючи
достатніх навичок малювання, опиняються у нелегкому становищі. Завдання вчителя
- ознайомити учнів із принципами і методами реалістичного зображення, навчити
їх передавати навколишнє середовище правдиво, емоційно і грамотно.
Особливо
важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме
ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша
Перш ніж зображати будь-який предмет, учень повинен
навчитися аналізувати його форму, розуміти, з яких частин вона складається і не
випускати з уваги головного – характеру обрисів предмета в цілому.
Зобразити предмет з урахуванням світлотіньових
особливостей на початковому етапі для учнів є мало зрозумілим. Тому потрібно
використати максимальну кількість наочності. Це можуть бути:
·
схематичні
малюнки, які показують відблиск, світлу частину, напівтінь, тінь, рефлекс і
падаючу тінь
·
малюнок,
виконаний за допомогою градації
·
спостереження
за предметом в натурі з різних сторін
·
аналіз
картин художників
·
аналіз
робіт, виконаних вчителем
·
зображення,
виконане крейдою на дошці
Крім наведених прикладів допомогти учням зрозуміти
світлотіньові особливості маже також рухлива наочність. У даному випадку вона
може бути прикладом градації, яка допомагає краще пояснити. Адже коли діти
бачать, що, накладаючись один на один, папір утворює відблиск, світлу частину,
напівтінь та тінь, вони легше засвоюють інформацію.
2.3. Фактура
Фактура (лат. factura —
оброблення, побудова) — це характер поверхні: гладкість, шорсткість,
рельєфність. Фактурні показники несуть в собі певні риси композиційного засобу,
хоча не так явно як, припустимо, ритм і колір. Фактурою художник завершує
композицію. Фактура широко використовуються скульпторами, архітекторами,
дизайнерами. У живописі вона відіграє допоміжну роль.
Щоб краще діти
зрозуміли, яке значення має фактура, у даній наочності підібрані силуети так,
щоб це могли бути декілька тварин і тільки фактура давала змогу розрізнити їх і
дати повну інформацію.
Дана наочність
порівняно із звичайними малюнками допомагає краще сприймати інформацію і краще
запам’ятовувати. І разом з тим для дітей рухлива наочність не є традиційною,
для них це є чимось новим. Тому особливо уважно слухають інформацію, з
піднесеним настроєм відповідають на запитання, із задоволенням виконують
завдання.
2.4. Людина в русі. Міміка
Найцікавішим та найскладнішим із-поміж жанрів живопису є
портрет. «Розповідь» митця про індивідуальні особливості людини, яку він
зображує,— не стільки про те, якого кольору її волосся та очі, форма обличчя,
колір сукні та ін., скільки намагання художника зазирнути в душу людини,
розкрити її внутрішній стан, почуття і навіть думки. Тому портрети людей, які
дивляться на нас із глибин часу, ми пізнаватимемо за виразністю очей (адже саме
«очі є дзеркалом людської душі»), за виразом обличчя (радісного, замріяного,
сумного), за кольоровою гамою, що відтворює емоційний стан людини, і навіть за
тим, як художник зображує різноманітні дрібниці довкола портретованого.
Рухлива наочність допомагає зрозуміти, як емоції
впливають на міміку обличчя, як змінюються очі, брови та вуста відповідно до
почуттів зображеної людини.
Також у даному випадку учні вчаться не тільки розуміти,
якому виразу обличчя емоція є характерною, а й вчаться підбирати відповідність
міміки очей і брів порівняно з вустами. Бачать, які частини обличчя допомагають
передати міміку і зміни на обличчі, а які є незмінними (наприклад, ніс).
Зазвичай
малюючи людину у вступній бесіді, використовуючи таблицю та малюнки, вчитель
розповідає учням про будову постаті людини, про пропорції тіла. Розглядають, з
яких частин складається постать людини, як вони називаються.
Дана наочність дає загальну
інформацію про пропорції людини: висота постаті людини становить приблизно 7-8
довжин голови, довжина тулуба дорівнює довжині ніг. Ширина плечей приблизно
дорівнює двом довжинам голови. Опущені руки разом з пальцями досягають середини
стегна. Стегно довше за гомілку, гомілка довша за ступню.
Але крім пропорцій тіла людини, рухлива наочність
дозволяє зрозуміти, як змінюються при русі частини тіла у просторі. Порівняно
зі звичайними малюнками, дана наочність дозволяє побачити будь-який рух людини
на відміну від малюнку на аркуші паперу.
Макет може бути виконаний із різного матеріалу:
·
Папір
·
Дріт
·
Дерево
·
Пластилін
·
Полімерна
глина
·
Пластик
·
Тканина
3. ВИСНОВОК
Здавна
встановився погляд на малюнок як на основу образотворчого мистецтва. Так бачив
його великий майстер епохи Відродження Мікеланджело, котрий говорив: «Малюнок –
це джерело і душа всіх видів зображення».
Тому малюнки, які
використовує вчитель на уроці образотворчого мистецтва, повинні максимально
розкрити і допомогти учням зрозуміти тему.
Рухлива
наочність є прекрасним методом наочного навчання. Він допомагає зрозуміти
побачене, впливає на розумовий розвиток дитини, на правильність його суджень.
Для школярів
рухлива наочність є цікавою, вони краще розуміють навчальний матеріал,
сприймають та засвоюють інформацію.
Наочний матеріал допомагає навчати дітей правильно бачити
форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Також
наочність допомагає розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати
частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити характерні особливості
їх. Розвиває спостережливість, окомір, вміння порівнювати, композиційно
правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу.
Коментарі
Дописати коментар